КНИГА ПАМ'ЯТІ ВОЛОДАРСЬКОГО ЛІЦЕЮ
- Перегляди: 152
Відомості про випускників ліцею, які віддали своє життя за незалежність України у боротьбі з російськими загарбниками.
Повномасштабна війна, розв’язана російською федерацією проти України, триває. На долю нинішнього покоління українців випало складне і відповідальне випробування – захистити Батьківщину від окупанта, зберегти її цілісність. Тисячі відважних синів і дочок з перших днів бойових дій стали на її захист. На жаль, війна вже забрала тисячі життів українських громадян. Не оминули втрати і наш заклад освіти. Ми вшановуємо пам’ять полеглих воїнів, випускників ліцею, відважних синів Володарської землі, які загинули, захищаючи наше майбутнє. Пам’ятаймо про них, зробімо усе від нас залежне, аби ці непоправні втрати не були марними. Світлі образи Героїв навічно збереже пам’ять у наших серцях. Перемога буде за нами!
Страшна війна забирає кращих з кращих наших земляків, які оберігають суверенітет та територіальну цілісність України.
Паламарчук Олександр Миколайович народився 15 квітня 1977 року в селищі Володарка. Навчався у Володарській загальноосвітній школі № 1. Після її закінчення вступив до Володарського професійно-технічного училища № 27, де здобув професію газоелектрозварювальника. У 1996-1997 роках проходив строкову військову службу. По закінченню служби в армії повернувся додому та став облаштовувати власне життя. Багато працював, допомагав старшому братові у підприємницькій діяльності. 14 березня 2022 року Олександр був призваний за мобілізацією до лав Збройних Сил України та став на захист Батьківщини.
09 травня 2022 року солдат Паламарчук Олександр помер у віці 45 років. Він був справжнім патріотом, який віддав життя за свій народ, за вільну Україну. Він назавжди залишиться в пам’яті та серцях тих, хто його знав та любив.
Вічна пам’ять захиснику! Герої живуть вічно!
Війна, яку почали рашисти, продовжується. Наш народ втрачає своїх кращих синів і дочок.
Анатолій Юрійович Багатюк народився 12 жовтня 1983 року в селищі Володарка. Повну загальну середню освіту здобув у Володарській школі № 1. З 2001-го по 2006-й роки навчався в Київському політехнічному інституті та отримав диплом за спеціальністю «Системи і комплекси військового зв’язку». В цивільному житті працював будівельником. Служив в армії. Двічі був в АТО. Анатолій був сміливим воїном і гідним солдатом, вмотивованим і безстрашним. 04 березня 2022 року добровольцем знову пішов на війну. На жаль, бій 17 жовтня 2022 року поблизу селища Білогόрівка на Луганщині для старшого лейтенанта Анатолія Юрійовича Багатюка став останнім. Указом президента за мужність і відвагу нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.
Анатолій, боронячи Батьківщину від загарбників, віддав найцінніше – життя. За свою родину, за кожного з нас, за майбутнє нашої України!
Вічна пам’ять та слава Анатолію Багатюку! Герої не вмирають!
Жорстока війна забрала життя гідного сина свого народу сержанта Олега Олександровича Музики.
Олег народився 6 грудня 1989 року. Базову середню освіту здобув у Володарській школі № 1. Після 9-го класу вступив до Володарського професійного аграрного ліцею та отримав професію газоелектрозварювальника. У 2009-2010 роках проходив строкову військову службу, після якої 11 років працював у Володарській дільниці АТ «Київоблгаз». У 2015-2016 роках у складі 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка брав участь в антитерористичній операції. 4 березня 2022 року Олег пройшов мобілізацію та знову став на захист Батьківщини.
28 жовтня 2022 року на 33-му році життя старший навідник кулеметного взводу стрілецького батальйону сержант Олег Олександрович Музика загинув під час ворожого обстрілу в місті Бахмут Донецької області.
Боляче усвідомлювати, що молоде життя обірвалося в розквіті сил. Наш воїн залишив після себе добрі справи і світлу пам'ять. Вічна пам'ять Герою!
Олег Степанович Дерманський став у стрій небесного легіону, залишаючи нам тугу і смуток.
Олег народився 27 травня 1974 року в селі Яблунівка Білоцерківського району. У 1982 році родина Дерманських переїхала в село Логвин і Олег пішов навчатися у Володарську загальноосвітню школу № 1, де у 1991 році отримав атестат про повну загальну середню освіту. Після закінчення школи вступив на навчання до Національного педагогічного університету імені Драгоманова. У 1992-1994 роках проходив строкову військову службу. До повномасштабної війни працював оператором на одному із місцевих сільськогосподарських підприємств. Олег мав золоті руки, був хорошим спеціалістом, займався будівельними роботами. 02 березня 2022 року Олега Степановича призвали за мобілізацією до лав Збройних Сил України.
20 грудня 2022 року солдат спеціального відділення спеціального взводу спеціальної роти Олег Степанович Дерманський, захищаючи рідну землю від посягань ворога, загинув у бою в Донецькій області. Наш воїн був щирим і чесним, мав добре, чуйне серце і завжди боровся за правду.
Вічна пам’ять та шана Олегові! Він назавжди залишиться у наших серцях. Герої не вмирають!
Олександр Віталійович Костюк народився 6 лютого 1972 року в селищі Володарка. З 1979 по 1989 роки навчався у Володарській школі № 1, де здобув повну загальну середню освіту. З травня 1991-го по травень 1993-го року проходив строкову військову службу в Дніпропетровській області. Звістка про повномасштабне вторгнення ворога на нашу землю застала далекобійника Олександра за кордоном. Він одразу ж повернувся на Батьківщину і майже з перших днів війни, з 03 березня 2022 року, пройшов мобілізацію, взяв до рук зброю та став на захист держави.
14 січня 2023 року зупинилося серце солдата, водія-механіка батальйону аеродромно-технічного забезпечення Олександра Віталійовича Костюка. Відповідальний, щирий, товариський, хороший автомеханік та майстер на всі руки, вірний та мужній побратим, який, не вагаючись, став на захист країни у найважчий час, – таким ми завжди пам’ятатимемо Олександра.
Добра світла пам’ять про Олександра назавжди залишиться у наших серцях. Герої не вмирають!
Лави небесного воїнства поповнив житель Володарки сержант Роман Антонович Соловей.
Народився Роман 24 квітня 1974 року в селищі Володарка. Навчався у Володарській школі № 1. Після закінчення 9-го класу вступив до професійно-технічного училища № 27 та у 1992-му році отримав диплом тракториста. З 1992-го по 1994-й роки служив в армії. У 2015-му - 2016-му роках воював з російськими окупантами на сході України. Фактично все своє життя пропрацював будівельником. В перший день повномасштабної війни Роман був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив стрільцем-помічником гранатометника мотопіхотного взводу мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону у славнозвісній 72-й бригаді імені Чорних Запорожців.
24 січня 2023 року в боях на території Донецької області обірвалося життя Романа.
Високу ціну платимо за право бути вільними у своїй країні. Слава Герою! Герої не вмирають!
Болить душа за мужніх героїв, які віддають найцінніше – своє життя для того, щоб ми з вами могли жити. Залишив земну дорогу наш земляк, військовослужбовець Збройних Сил України, солдат Володимир Вікторович Серпінський.
Народився Володимир Вікторович 20 квітня 1970 року в селищі Володарка. Базову середню освіту здобув у Володарській школі № 1. Після закінчення школи навчався у Володарському професійно-технічному училищі № 27, де отримав професію механізатора сільського господарства. З 1988 по 1990 роки проходив строкову військову службу. Після армії продовжив навчатися. Вступив до Конотопського індустріально-педагогічного технікуму по закінченню якого у 1992 році отримав диплом майстра виробничого навчання та пішов працювати за спеціальністю у Володарське професійно-технічне училище. З 1997 по 2013 роки служив начальником караулу у Володарській пожежній частині. Мав звання старшого прапорщика. Після виходу на пенсію за вислугою років продовжив працювати. Надавав послуги з вантажних перевезень. Та коли рашисти пішли в повномасштабний наступ, Володимир одразу став на захист Батьківщини.
15 лютого 2023 року відданий військовій присязі солдат, водій відділення кулеметного взводу стрілецької роти Володимир Вікторович Серпінський загинув у бою на території Донецької області.
Указом президента нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.
Жодними словами не втамувати пекучий біль у серці та не загоїти рани у душі. Вічна пам’ять тобі, Захиснику України!
Слава Герою!
Повномасштабна війна з російським агресором триває. З кожним днем все більше горя на нашій українській землі, все більше біди та сліз. Несправедливо рано обірвалося життя нашого земляка.
Володимир Борисович Француз народився в селищі Володарка 11 січня 1989 року. Зростав добрим, щирим, чуйним, відповідальним, працелюбним юнаком. Навчався у Володарській школі № 1, після закінчення якої у 2004 році вступив до Володарського професійного аграрного ліцею, де здобув професію електрогазозварника. У 2007 році Володимир пішов служити в армію. Після закінчення строкової військової служби підписав контракт та прослужив ще 2 роки. Створив сім’ю, багато працював. У січні 2023 року був призваний за мобілізацією до лав Збройних Сил України та став на захист незалежності, свободи та територіальної цілісності нашої держави.
07 серпня 2023 року заступник командира бойової машини, навідник-оператор, сержант Володимир Борисович Француз загинув внаслідок ракетного обстрілу в Куп’янському районі Харківської області.
Ми віддаємо шану героїчному подвигу нашого земляка. Вічна пам’ять Володимиру Французу! Герої не вмирають!
Щодня наша рідна земля здригається від болю та сліз. Україна втрачає свій цвіт – героїв, котрі у часи найважчих випробувань без вагань стають на захист її кордонів та народу, не шкодуючи найдорожчого – власного життя. Таким був і наш земляк, військовослужбовець Олег Миколайович Олійник, який віддав своє життя за мир та свободу Батьківщини.
Олег народився 10 серпня 1986 року в селищі Володарка. Базову середню освіту здобув у Володарській загальноосвітній школі № 1. З 2001 по 2004 рік навчався у Володарському професійно-технічному училищі № 27 та отримав диплом тракториста-машиніста, слюсаря-ремонтника, водія транспортних засобів. У листопаді 2004 року був призваний в армію та рік прослужив в одній із військових частин столиці. Під час проходження строкової служби чітко виконував завдання, неодноразово залучався до охорони громадського порядку та затримував злочинців під час патрулювання в місті Київ. Після проходження служби в армії повернувся до рідного селища та працював будівельником. У лютому 2023 року Олег добровольцем пішов на фронт.
15 вересня 2023 року солдат Національної гвардії України Олег Миколайович Олійник під час виконання бойового завдання загинув у Донецькій області.
Олег був доброю, щирою і світлою людиною – таким він назавжди залишиться в наших серцях.
Вічна пам’ять і низький уклін тобі, Воїне нескореного народу, незламної країни! Герої не вмирають!
Страшна війна продовжує без жалю забирати наших земляків, які поставили свободу рідного народу вище своїх інтересів, які присвятили життя служінню нації! Ми віддаємо шану Захиснику України – Сергію Костянтиновичу Приступі.
Сергій Костянтинович народився 05 квітня 1971 року в Логвині. До 8 класу навчався в Логвинській школі, 9-й і 10-й класи закінчував у Володарській школі № 1. Потім вчився на водія у професійно-технічному училищі. З травня 1989-го по травень 1991-го року проходив строкову військову службу. Сергій Костянтинович був невтомним трудівником і гарним господарем. Замолоду працював водієм. У 2000-му році розпочав свою діяльність у столиці будівельником та присвятив цій професії понад 20 років життя. Також трудився на землі – самостійно обробляв свої земельні паї. Він був справжнім патріотом України. 25 лютого 2022 року Сергій Костянтинович добровольцем пішов у військкомат. Наступного дня, 26-го лютого, він вже був у рядах Збройних Сил України. За зразкову військову службу, мужність і відвагу двічі був нагороджений військовим командуванням грамотою та медаллю «За звитягу! Слава і честь!».
15 листопада 2023 року старший водій обчислювального відділення артилерійського взводу артилерійської батареї артилерійського дивізіону солдат Сергій Костянтинович Приступа загинув під час виконання бойового завдання в Краматорському районі Донецької області.
Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» посмертно.
Ми у довічному і неоплатному боргу перед Сергієм Костянтиновичем.
Герої не вмирають – Герої живуть вічно!
Йде безжальна війна. Скільки ще життів забере, скільки ще горя і сліз принесе вона нам?
Коренюк Віталій Вікторович народився 23 липня 1984 року в місті Київ. У дитинстві з родиною переїхав проживати у Володарку. З 3-го по 9-й класи навчався у Володарській школі № 1. У 2000-му році вступив до Володарського професійно-технічного училища № 27, де здобув професію електрогазозварника. Згодом навчався на агронома у Маслівському державному аграрному технікумі. У 2003-му-2005-му роках проходив строкову військову службу. У 2005-му році Віталій створив сім’ю. З дружиною та сином проживав у Білій Церкві. Там і працював. 28 червня 2023 року вступив до лав Збройних Сил України та став на захист Батьківщини. Служив старшим водієм кулеметного відділення кулеметного взводу стрілецького батальйону.
09 січня 2024 року старший солдат Віталій Вікторович Коренюк загинув внаслідок ворожого обстрілу поблизу села Міньківка Бахмутського району Донецької області.
Ми у скорботі низько схиляємо голови, вшановуючи подвиг Віталія Коренюка. Вічна пам’ять і слава безстрашному воїну!
Герої не вмирають!
Війна, з якою загарбники прийшли в Україну, забрала ще одне молоде життя вірного сина України Івана Івановича Ковача.
Народився Іван 17 жовтня 1997 року у селищі Володарка. Навчався у Володарській загальноосвітній школі № 1. У 2013 році вступив до Володарського професійно-технічного училища № 27, де навчався на електромонтера. Після закінчення училища проживав у місті Канів, там і працював. 25 лютого 2022 року Іван був призваний на військову службу за мобілізацією. Служив водієм механізованої роти механізованого батальйону.
31 травня 2024 року під час ворожого удару поблизу населеного пункту Костянтинівка Покровського району Донецької області життя солдата Івана Івановича Ковача обірвалося.
Указом президента Іван Іванович Ковач нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.
У наших споминах Іван залишиться назавжди молодим, життєрадісним, відважним воїном – захисником, який не вагаючись став на захист Батьківщини.
Вічна пам'ять і слава воїну- Герою!
Широкомасштабна війна продовжується. Україна втрачає своїх кращих синів і дочок. Повернувся на щиті наш земляк Логанцов Віталій Васильович.
Народився Віталій 26 вересня 1982 року в селі Логвин. Навчався у Логвинській дев’ятирічній школі та у Володарській загальноосвітній школі №1. Віталій мав дві вищі юридичні освіти, він закінчив Білоцерківський державний аграрний університет та Київський університет права Національної академії наук України. Працював старшим інспектором з особливих доручень у Головному управлінні Державної фіскальної служби міста Києва, мав звання майора податкової міліції. На захист Батьківщини Віталій став ще у період проведення антитерористичної операції на сході України. За мужність та патріотизм був нагороджений медалями «Честь. Слава. Держава» та «Операція Об’єднаних сил. За звитягу та вірність». У 2021 році звільнений в запас з посади податкової міліції. 14 квітня 2023 року, наш воїн був призваний на військову службу до лав Національної гвардії України.
2 вересня 2024 року, відданий військовій присязі на вірність українському народові, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, Віталій Васильович Логанцов, загинув поблизу населеного пункту Табаївка, Куп’янського району Харківської області.
Відповідальний, щирий, найкращий — саме таким ми завжди пам’ятатимемо Віталія Логанцова. Світла пам’ять, шана й слава Віталію!
Герої не вмирають! Слава Україні!
